Kost Moskalets - Для вечорів | Текст песни и Перевод на русский

• Тексты песен
• Kost Moskalets
• Для вечорів

Pesni.guru - сайт для Гуру

Осінні вечори, такі густі, як вина,

Що добру сотню літ простояли в льохах

Заможної та славної родини;

Тягучі, наче мед, і тихі, наче плач

Ображеної бозна-чим дитини,

Що схлипує, сховавшись у кутку,

Між іграшок улюблених та книг,

І засинає там, згорнувшись у клубок,



А сльози непомітно висихають,

І посмішка зростає, несвідома,

На безневинних, точених устах…



Осінні вечори, сумирний прах

Уже згасаючого року, у якому

Де-де ряхтять зірки. Волога втома -

А чи ріденька мряка - копотить

У присмерках поверненого дому,

У голих вербах на порожнім оболонню, -

І лет незримої у темряві ріки

Прочути можна, як і крові рух

У дужих та вузьких зап’ястях рук,

Що ними пестив молодих коханок,

Гострив ножа або тримав перо.



Осінні вечори, дарунок виногрон

Зі стародавньої, шляхетної лози,

Дбайливо поналивані у чари золоті,

Прикрашені фамільними гербами

Й рубінами конаючих сонѐць, -

Ми повагом пригублюємо вас,

І тішимось найтоншим ароматом,

Ледь схожим на забутий дух троянди.

Очікуємо вторгнення снігів,

Святих і безпорадних наших слів

Перебираємо, забувши їх, ружáнці…



Нестерпним видавалося уранці

Тривання це, абсурдне і бліде,

Перенаповнене чужими голосами;

Вульґарні та несамовиті сцени

Одна з-поперед одної спішили

Постати в очу нам,

Зостатись там навічно,

Не допускаючи картин та образів,

Які гніздилися ув іншій парадигмі

І гордували тлумами старців,

Поширених понад усяку міру.



Ховали ми зідхання потай миру

І стежили, як нерухомо плив

Динарій кесаря по небі голубому, -

Недурно ж воно мало барву пекла,

Затяте в неосяжності своїй,

Позбавлене кордонів і належне

Усім, усім, усім - немов повія,

Стара, безноса, франсувата шльондра,

Якої, втім, ніхто уже не хоче,

Гидкої у ласкавості своїй,

Зловісної у смороді любови.



О відсторонені і горді сови!

Куди зникає ваш безшумний лет,

Коли застугонять копита дужі

Юрби кентаврів пролетаріату,

Коли сирени та фотомоделі

Заскиглять навісний солодкий спів?

Тоді ви сидите в гаю олив;

Егіда совоокої богині

Ховає спокій ваш у власнім тіню,

І вас немає в очевиднім світі,

В той час, коли ви є у сні або у міті;



Та як дешеві ті парфуми, що розлиті

Незграбною мужичою рукою,

Вивітрюється день і ущухає

Несвітське ревище півдиких табунів;

Тоді розплющуються очі самовиті, -

Хтонічною пітьмою оповиті,

Летять осінніми пустелями птахи

Цнотливої та мудрої Атени;

Тоді здригаються профани й дилетанти -

Цей лет у їхній знаковій системі

Віщує смерть близьку та пожарѝ.



Але для нас то час святої гри, -

Дістаньте бісер, свині вже поснули!

Радійте, сови! Тіштеся, майстри!

Холодний, чистий вітер верховин

Летить у вікна, навстежи отверті,

В потужній і доладній круговерті

Прасимволи гуртуються ясні.

Акомпанує вправно сивий Бах

Тій пісні, що співає юний Бог, -

І ніч осінню, і осінню вічність

Їм любо промузичити удвох.



Осінніх вечорів правдива шляхто,

Бібліотеко найдорожчих книг,

Струнка, нікому не належна вежо!

Як добре буде повернутися з доріг

У справжнє небо, де справдешній дім,

І випити холодного вина,

Милуючися полум’ям гарячим,

І заспокоювати дівчину, що плаче, -

Такі роки одна була вона.

Тим часом там, за вікнами вузькими,

Летітимуть сніги, сніги, сніги…



Додайте нам, нетоптані, снаги, -

Недо-буття і подорож тривають.